Окремі положення проекту є голослівними, необґрунтованими, а у деяких випадках елементарно безграмотними. Закладене в основу концепції твердження, що російською мовою "вільно володіє більшість мешканців нашої країни", ані фактично, ані змістовно не відображає реальної соціолінгвістичної ситуації. Варто нагадати, що в Україні з 1991 року російська мова не є обов’язковим навчальним предметом для всіх шкіл, а тому рівень «вільного володіння" з цього часу забезпечують лише російськомовна естрадна та мас-медійна продукція здебільшого сумнівної якості. Загалом проект "Концепції мовної освіти в Україні", як і законопроект "Про мови в Україні" №1015-3, не передбачає врегулювання мовного питання, а поглиблює поділ у суспільстві та збільшує штучно створену напругу між носіями різних мов.

Концептуальні засади зазначеного проекту скеровані першочергово на створення привілейованого стану однієї, а саме російської мови, та суттєво обмежують сфери вживання української мови як державної.
Зміст задекларованої "Концепції мовної освіти в Україні" є спробою реанімувати імперську мовну політику, яку більшовицька система силоміць впроваджувала в Україні. Про це свідчить намагання авторів проекту реанімувати анахронічне поняття "мова міжнаціонального спілкування", існування якого в державах унітарного типу є абсолютно безпідставним, бо всі сфери міжнаціональної комунікації забезпечує державна мова.

Проект "Концепції мовної освіти в Україні" у запропонованому для громадського обговорення Міністерством освіти варіанті не можна ухвалювати, через його суперечність з нормами чинного закону про мови та положеннями "Європейської хартії регіональних мов або мов меншин", згідно з якою будь-які заходи щодо розвитку територіальних мов мають здійснюватися "без шкоди для викладання офіційної мови держави".

наше міністерство освіти готове запровадити вивчення китайської мови,аби не української, бо чиновники її не можуть до цього часу вивчити. Дипломатам доплачують гроші за вивчення іноземних мов,а своєї не знають. Це - жах!" ! 1